Ми живемо в епоху, коли можна зв’язатися з будь-ким за секунду, а водночас — легко загубитися серед тисяч «друзів» і залишитися зовсім наодинці
- Nadia Verstiuk
- 11 годин тому
- Читати 2 хв

11 липня у світі відзначався День підтримки самотніх, або Національний день привернення уваги до самотності. Це не просто ще одна дата в календарі — це нагода зупинитися й подивитися довкола. А ще — всередину себе.
Що таке самотність насправді? Це не просто тиша в домі. Це глибше.
Самотність — це коли тиша стає звичкою, а тиша в серці — болючою нормою. Це коли твій телефон мовчить не день і не два, а тижнями, і кожне нове повідомлення здається дивом.
Це коли на свята за столом залишається порожнє місце — не фізично, а в душі, бо ніхто не питає: «Як ти?» Бо нікому не цікаво.
Самотність — це коли хочеш заговорити, але тебе стримує думка: твої слова — зайві.
Це жити серед тисяч людей у великому місті й водночас почуватися абсолютно невидимим.
Це — біль без ран. Вона не має кольору, запаху чи форми, але пронизує до кісток.
І найстрашніше — коли вона триває не день і не тиждень, а місяцями. Або й роками. Коли ти настільки звикаєш бути сам, що починаєш сумніватися: а чи можна інакше?
Хто поряд із нами?
👴🏼 Люди похилого віку, яким зрідка телефонують діти.
🧑🦽 Люди з інвалідністю, яким важко виходити з дому, а ще важче — бути почутими.
👩🎓 Студенти, які щойно переїхали в нове місто й не знають жодної душі.
👨💼 Колеги в офісі — завжди мовчазні, завжди «зайняті».
👩👦 Матері-одиначки, які весь день проводять із дитиною — і ночами мовчать у темряві.
👤 І, можливо, ваш найкращий друг із дитинства, який більше не пише, не кличе, не відповідає...
Що можемо зробити ми?
💡 Самотність не вилікує жодна держава, жоден закон. Її може полегшити лише людяність.
Наша людяність. Наші прості вчинки:
📞 Зателефонувати бабусі або дідусеві. Не формально — а з душею.
💬 Написати другові: «Як ти? Я тут, якщо хочеш поговорити».
🫂 Запросити на чай сусідку, яка живе сама.
🌿 Зупинитися в офісі біля того, хто завжди сидить сам — і просто послухати.
Це не великі речі — але вони рятують. Бо самотність — це не відсутність людей. Це відсутність уваги, підтримки, зв’язку.
👉 У світі, де кожен може почути мільйони голосів — найбільше цінується той, хто чує твій.
❤️ Не залишаймо нікого наодинці із самотністю. Ні сьогодні, ні завтра, ні ніколи.
Наша увага — це ліки. Наше слово — це міст. Наше тепло — це шанс для когось знову відчути себе частиною світу.
💻 І якщо вам чи комусь поруч потрібна підтримка, слово або просто присутність — звертайтесь за посиланням:
https://howareu.com/pro-prohramu — це ресурс Всеукраїнської програми ментального здоров’я Ти як?, ініційованої першою леді України Олена Зеленська.
Тут завжди є той, хто почує.
Comments