Як відновлювати стійкість і знаходити опору в часи невизначеності
Що допомагає людині залишатися стійкою у часи невизначеності, відновлюватися після випробувань і знаходити сили для розвитку?
Про це говорили сьогодні у Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького - ЛНМУ під час зустрічі з військовим капеланом, викладачем УКУ, публіцистом, отцем Андрієм Зелінським @Andriy Zelinskyy
Захід у межах Всеукраїнської програми ментального здоров’я Ти як? – ініціативи першої леді України Олена Зеленська – об’єднав надавачів психо-соціальних послуг та фахівців громадського здоров’я. У зустрічі взяли участь фахівці Львівського обласного центру контролю та профілактики хвороб.
У центрі розмови була філософія стійкості — про те, як людина може відновлюватися після випробувань, адаптуватися до обставин, оновлювати власні спроможності й зростати.
Під час зустрічі отець Андрій Зелінський представив свою книгу «Як дерево над водними потоками. Філософія стійкості».
Стійкість — це не повернення до того стану, у якому людина була до випробувань. Пережитий досвід може змінювати нас, допомагати набувати нових знань і розвивати власні спроможності.
Три важливі зв’язки: я і світ, я та інші люди, я і я сам/сама.
Ми живемо в умовах невизначеності, де не завжди можемо передбачити результат своїх дій або спрогнозувати їхній вплив. А кожна людина сприймає світ по-своєму.
Коли якісні зв’язки із собою, людьми та світом порушуються, може посилюватися відчуття хаосу.
Тому важливо шукати опору та відновлювати взаємодію з тим, що нас оточує.
Коріння — зв’язок зі світом і матеріальною реальністю.
Щоб долати хаос, людині важливо мати «землю під ногами» — відчувати, що на щось вона може впливати.
Наше тіло — одна з основ стійкості. Сон, їжа, вода, гігієна, рух і фізична активність — прості речі, які допомагають дбати про себе та відновлювати сили.
Ресурсом може бути й природа: прогулянка, спостереження за дощем, звуки довкілля. Такі моменти допомагають змінити фокус уваги та повернутися в теперішній момент.
Стовбур — те, на що ми спираємося.
Наші принципи, цінності, переконання та здатність ухвалювати рішення. Цінності — не просто красиві слова, а орієнтири, які допомагають визначатися у складних ситуаціях.
Важливою є і самозарадність — здатність діяти, брати відповідальність, шукати рішення та розуміти власні можливості.
А ще важливий ресурс — люди поруч: сім’я, друзі, колеги та спільнота.
Крона — те, що ми створюємо.
Як ми себе ідентифікуємо, яку атмосферу створюємо навколо себе та які плоди приносимо.
Хто я? Навіщо я це роблю? Що залишається після мене? Який результат моїх дій? Чим я можу поділитися з іншими?
Стійкість — не лише про те, щоб зберегти себе. Вона також про те, що ми можемо створити та віддати світові після пережитого.
Окремо говорили про софійність — мудрість взаємодії, здатність бачити зв’язки між собою, людьми та світом, знаходити ресурси, помічати можливості й використовувати їх для творення.
Стійкість — характеристика системи. Софійність — мудрість взаємодії, яку творить людина. А система має не просто вистояти, а жити, розвиватися та приносити плоди.
Ми не завжди можемо змінити обставини, але можемо відновлювати зв’язки, шукати опору, помічати ресурси й робити те, на що маємо вплив.
Для фахівців громадського здоров’я ця тема має особливе значення. Адже стійкість потрібна не лише окремій людині — вона важлива для команд, спільнот і систем, які мають продовжувати працювати, адаптуватися та розвиватися навіть у складні часи.
Чимало ресурсів для самодопомоги, технік і вправ, а також матеріали про ментальне здоров’я можна знайти на платформі «Ти як?» — за посиланням: https://howareu.com/
Коментарі