День Державного герба України

19 лютого 1992 року Тризуб офіційно став Малим Державним Гербом України.

Але його історія — це не про одну дату. Це про століття пам’яті, боротьби й віри.

Найдавніше зображення Тризуба, віднайдене археологами, датується X століттям. Припускають, що це був магічний знак, оберіг. Існує до 40 тлумачень цього символу: тризубець, підсвічник-трикірій, сокіл, якір, житній колос, лук зі стрілою, триєдина жертва в ім’я перемоги життя над смертю.

У ХХ столітті Тризуб став гербом Української Народної Республіки (УНР). Він був на перших грошах, випущених УНР. У міжвоєнний період Тризуб став символом боротьби українців за свободу. Його використовував Уряд УНР у еміграції, різні політичні організації. На емблемі Організації українських націоналістів (ОУН) з’явився Тризуб із мечем замість середнього зуба — як знак активної боротьби.

Тризуб був у символіці і мельниківської, і бандерівської гілок ОУН. Він був і в Українській повстанській армії — на мазепинках, петлюрівках, ременях. Це був знак держави, яку прагнули відновити. Знак, який нагадував: Україна існує, навіть якщо її намагаються знищити.

У радянські часи Тризуб забороняли. Тоталітарна система затаврувала його як “націоналістичний знак”.

У 1967 році синьо-жовтий прапор із Тризубом і написом «Ще не вмерла Україна, і слава і воля» з’явився на будівлі райвиконкому в Дніпрі.

У 1970 році — в телефонній кабінці в Чернівецькому університеті.

У 1984 році — над поштовим відділенням села Демидового на Львівщині.

За це карали. Але люди все одно вивішували його. Бо це був не просто знак — це була пам’ять про свою державу.

Тризуб пережив княжі часи, революцію, еміграцію, підпілля, заборони й репресії.

І сьогодні він — офіційний Герб України.

Символ, який пройшов крізь століття — і залишився з нами

 #герб #тризуб